Майже через 20 років після виходу на світові кіноекрани трагікомедії «На узбіччі», знятої американським режисером Олександром Пейном з Полом Джаматті в головній ролі, творці культового фільму порадували глядачів ще однією спільною кінокартиною - «Залишені»! Причому не тільки порадували, але й вже отримали за неї нагороди, а отже, можна впевненно стверджувати, що цих представників кіноіндустрії точно не назовуть "Залишені" "На Узбіччі" історії кіно.
Що ж, пока готується реліз цієї картини в Україні, а це орієнтовно - 29 лютого, то ми поки обговоримо трошки, то які ж персонажі на нас тут чекають? Цього разу Пол Джаматті знову постав у головній ролі і знову в образі викладача, але вже дещо в іншому ключі. На цей раз його герой не страждає від комплексу неповноцінності, а навпаки, з упевненістю відстоює до кінця свої принципи.
Ідея нового фільму виникла після того, як Олександр Пейн переглянув старий французький фільм «Мерлюсс», знятий Марселем Паньолєм аж 1935 року. "Мерлюсс" у перекладі з французької означає "хек". Таким неблагозвучним прізвиськом учні інтернату нагородили одного з викладачів через те, що він смердить рибою. Його суворий характер та жахливий вигляд також не додають симпатії з боку його підопічних. Можна лише уявити, як почуваються ті з них, хто залишається під його наглядом в інтернаті під час різдвяних канікул.
Завдяки сценарію, написаному Девідом Хемігсоном, Олександр Пейн переніс цю історію не тільки географічно в передмістя Бостона, а й хронологічно в інший час, а саме на початок 70-х. У старовинному інтернаті для хлопчиків, де панує атмосфера традиційних англійських навчальних закладів, кілька учнів, які з різних причин не можуть поїхати додому на Різдво, змушені провести канікули під наглядом Пола Ханема, одного з найсуворіших викладачів.
Про його принциповість ходять легенди. Жодні сімейні регалії його підопічних не можуть вплинути на оцінку їх знань. І жодні свята, включаючи Різдво, не можуть змінити його рішення щодо перескладання іспиту. Не дивно, що учні його недолюблюють. За його спиною вони називають його не інакше як «Косоок», через те, що обидва його ока дивляться трошки в різні боки. Тож, ніхто з учнів не знає, в яке око треба дивитися під час розмови з ним. І таким чином, відчуження між викладачем та учнями набуває ще й фізичного характеру.
«Негаразди загартовують характер». Фразу, яку Пол Ханем кидає у відповідь на скаргу одного з учнів, Ангуса Таллі з приводу занять спортом на морозному повітрі сміливо можна назвати життєвим девізом суворого викладача. Їх спільно проведений час назавжди змінює їхні стосунки та їхні долі. Можна сміливо говорити про те, що у скарбничці світового кінематографу з'явився ще один різдвяний фільм. Його відрізняє не тільки романтична атмосфера свята, але й історія відносин між учнем, що лишився, і принциповим вчителем.
Принциповість у поєднанні з сарказмом, створюють герою Пола Джаматті репутацію найбільш проблемного викладача так само і серед викладацького колективу. Але ця репутація зовсім не заважає йому вести цілком щасливий спосіб життя затятого холостяка у скромному житлі, що знаходиться на верхньому поверсі будинку інтернату. У вільний час він дозволяє собі балуватися читанням детективів і не гребує випивкою міцних напоїв.
І професія викладача, і доля невдахи, і навіть захоплення героя алкоголем, все це неминуче нагадує про іншу роль Пола Джаматті, яку він зіграв у фільмі «На узбіччі».
Не буде перебільшенням сказати, що саме роль Майлза Реймонда принесла 37-річному Полу Джаматті у 2004 році світове визнання. Коли Олександр Пейн, вже відомий на той час режисер, запропонував актору, який знімався до цього, переважно, в ролях другого плану, зіграти головну роль у його фільмі, той довго не міг у це повірити.
Ще дивнішим було те, що фільм про невдалого письменника, мізантропа, для якого захоплення вином стає не тільки пристрастю, а й джерелом нещасть, набув такої популярності, що навіть змінив на довгий час динаміку продажів вин по всьому світу. Після того, як герой Пола Джаматті розгромив сорт «Мерло», похваливши «Піно Нуар», то продажі «Мерло» суттєво впали. Тому й досі, деякі знавці кіно, дивлячись на пляшку «Мерло», не можуть утриматись від цитати з цього фільму.
На щастя, Пол Джаматті, на відміну від своїх героїв, не мізантроп і не страждає на саркастичне ставлення до співрозмовників. Він настільки простий у спілкуванні та настільки уважний до співрозмовника, що в розмові з ним зовсім не відчуваєш, що перед тобою голлівудська знаменитість. Більше того, він готовий підтримати та розвинути практично будь-яку тему вашої розмови. Зустрівшись з ним після одного з журналістських показів фільму «Залишені», ми говорили з ним про те, наскільки перегукуються обидві трагікомедії Олександра Пейна, де йому довелося зніматися. Наприклад, про те, що Майлз Реймонд із фільму «На Узбіччі» з віком цілком міг би перетворитися на Пола Ханема із «Залишених». Таким чином, фільм «Залишені» міг би стати продовженням попереднього фільму, з тією різницею, що дія першого фільму відбувалася у 2004 році, а другого у 1970 році. Таким чином, це ніби подорож його сукупного героя вперед у минуле.
Під час цієї розмови я все ж таки не втрималася і запитала Пола Джаматті про особисте ставлення до вин, на що актор, щиро відповів, що на відміну від свого героя з фільму «На узбіччі» надає пеервагу текілі, аніж червоному вину. І хоча, він із задоволенням грає випивох, сам він не відрізняється особливою прихильністю до алкоголю. «Грати людей напідпитку дуже цікаво, і з фізичного боку, і з емоційного. Крім того, це ще й весело», - зазначив актор.
Крім того, він зізнався, що Пол Ханем йому набагато симпатичніший. «Він не страждає комплексом неповноцінності. Він каже правду. З ним важко не погодитись по суті. Просто те, як він говорить, викликає роздратування в оточуючих. Крім того, він добра людина. Не добренький, але добрий. Олександр Пейн дуже чітко провів межу між цими поняттями.
Вже після цієї зустрічі, я мала можливість поставити Полу Джаматті більш серйозне питання під час однієї з прес-конференції. Мені було цікаво дізнатися, чи можна назвати його актором, який використовує у своїй роботі так званий метод (Станіславського, Майснера, Адлера і т.д.). На що актор, який отримав диплом магістра, після вивчення драматичного мистецтва в Єлльському університеті, відповів прямо: «Я не вважаю себе «метод»-актором. Лише одного разу я спробував використати так званий метод, коли брав участь у зйомках серіалу Джон Адамс. Тоді я намагався залишатися в образі навіть після зйомок і почував себе при цьому жахливо. Мені дуже не сподобався той досвід, і я вирішив більше його не повторювати».
Але тут же додав: «Щиро кажучи, мій підхід до ролей завжди дуже різний. Іноді я багато часу приділяю роботі над певним акцентом. Іноді це щось інше. Наприклад, коли я працював над роллю боксерського менеджера, то я намагався якнайбільше дізнатися про цей спорт. Так, чи звучить це, як використання методу, не знаю. Іноді мені здається, що важливо прочитати книги, які читав би мій герой. Наприклад, коли я знімався в ролі того ж таки Пола Ханема, то я читав детективи. Мені здавалося, що саме вони мали бути таємною пристрастю цього суворого викладача, його способом розслабитися.» На запитання про те, які ж це були книги, Пол Джаматті, зніяковіло відповів: «Наприклад, «Три труни», книга Джона Діксона Карра». Щось мені підказало в цей момент, що актор і сам не проти розслабитися в такий спосіб.
А ще Пол Джаматті любить розслабитися у фастфудівському ресторані «In-and-Out», саме там його помітили відразу після урочистої церемонії вручення йому «Золотого Глобуса» за Найкращу чоловічу комедійну роль у «Залишених». Фотографію актора в смокінгу, що поїдає гамбургер за столиком, на якому стояла статуетка Золотого глобуса, була опублікована в багатьох виданнях.
Давайн Джой Рендольф, яка зіграла завідувачку їдальні в інтернаті, також отримала Золотий Глобус за найкращу жіночу роль другого плану. І навіть у цьому, обидва фільми «На узбіччі» та «Залишені» схожі, бо обидва були нагороджені двома Золотими Глобусами: у 2005 році «На узбіччі» був удостоєний престижної премії за найкращу комедію та за найкращий сценарій.
Якщо у своїй подячній промові Пол Джаматті назвав Олександра Пейна «Олександром Великим», то в приватній розмові актор зізнався: «У мене ніколи не було таких прекрасних стосунків із режисером. На зйомках ми часто розуміємо одне одного без слів. Здебільшого ми обговорюємо технічні моменти: ось тут я починаю, сюди йду. Я вдячний йому за безмірну довіру. Безумовно, Олександр Пейн для мене - найкращий режисер".
Цікаво також зазначити, що Пол Ханем викладає історію Стародавнього світу і тому переконаний, що «немає нічого нового в людському досвіді, а історія, це не вивчення минулого, а пояснення сьогодення».
Лєна Бассе
