“Який безлад!!”

Ця цитата з «Божевільного дому», ДУЖЕ чорної комедії, написаної та зрежисованої голландськими режисерами Штеффеном Гаарсом і Фліпом ван дер Куйлом, є найкращим описом реакції глядачів на сьогоднішній прес-показ на Sundance. «Спочатку я маю це перетравити», — це я почула від молодої американки після перегляду. Або так: «Хтось повинен пояснити мені, що я щойно побачив!»

Гадаю, ніхто з Європи не потребує пояснень щодо цього фільму. Я була єдиною, хто аплодував наприкінці. Може тому, що я була єдина українська журналістка в аудиторії? У будь-якому разі, мені фільм сподобався. Якщо американці не зможуть зрозуміти його меседж, їм уже ніщо не допоможе. Незважаючи на те, що кінотеатр був заповнений на початку сеансу, люди почали розходитися після перших 10 хвилин. І я можу зрозуміти чому. Мені теж було спочатку незрозумiло, чи слід мені стежити зa сюжетом.  Фільм починається, як американський ситком 90-х на зразок «Аншлаг». Разом із живою аудиторією ми можемо побачити типову американську сiм'ю Крістіан. Батько Берні (Нік Фрост) — справді милий чоловiк, але зовсiм не здатний зробити нічого хорошого для своєї сім’ї, зокрема навернути їх у свою щиру віру в Ісуса. Він дратує всіляко.  

У дружини, сина і доньки свої погляди на життя. Дружина (Алісія Сільверстоун) зайнята зароблянням грошей, дочка шукає хлопця, а син більше захоплюється наукою, точнiше, виробництвом наркотиків. У якийсь момент, коли в родині виникають проблеми з трубами в будинку, у дверях Крістіана з’являються троє дуже дивних хлопців.

Виявляється, вони росіяни: батько Петро, ​​схожий на Путіна, і двоє його синів Дмитро та Ігор. Після того, як їм ніхто не відкриває двері, вони намагаються увірватися. Вони кажуть Берні, що їх мати та дружина (Надія) мертві, і їм потрібна якась робота. Спочатку Берні каже їм піти, тому що зараз неділя, і в неділю ніхто не повинен працювати. Але згодом він передумав і дзвонить їм, оскільки не може вирішити свою проблему з трубопроводом. Тут же з'являються росіяни з дуже дивним мішком і починають руйнувати всі стіни в будинку.

Ніхто нічого не може з цим зробити, тому що вони християни заради Бога. Тим часом, як Дімітрі запліднив доньку Бетті, Ігор починає вживати метамфетамін з сином Берні. Безлад стає все більшим і більшим. Тепер задіяна серйозна зброя. Берні бореться між тим, щоб слухати голоси у своїй голові («вбити їх усіх!») і появою Ісуса, який практично змушує його повірити, що він діє таємничими способами. Тим часом, росіяни продовжують руйнувати всі стіни в будинку. Вони точно щось шукають. І після довгого часу величезного безладу, пов’язаного з великою кількістю крові, з’ясовується, що вони шукають дитину Ольгу. Надя, дружина Петра, перед тим, як її вбив американський поліцейський, ховає свою дитину Ольгу в будинку Християн. «Сім’я – це найголовніше, – каже Петро, ​​– тому Ольгу треба поховати разом із матір’ю», тіло якої тягнуть із собою в мішку.  Берні все ще вагається.

Незважаючи на те, що його будинок оточений ФБР, а його сім'я стає заручником. Хоча він уже розп’ятий росіянином у власному домі. Яке закінчення? Виявляється, Берні все-таки «не ваш пасхальний кролик». Нарешті він звільняється, бере в руки пістолет і починає стріляти. Публіка в прямому ефірі біжить у паніці. Дмитро запитує батька: «Який у нас план?» Петро відповідає: «Як я порахую до трьох, створимо пекло».— Але ми оточені? «Раз, два, ТРИ!»  Пекло справді повстало. Але це ще не кінець. Є багато іншого: лікар із таблетками, поліцейський із важливим повідомленням, цитата Ріка Естлі та Ісус у виконанні солодкого Кевіна Конноллі.  Але скажіть, як ви вважаєте, посил фільму зрозумілий чи ні?!  Прем'єра фільму відбулася 20 січня 2024 року в секції "Опівночі" на кінофестивалі Sundance 2024 

Лєна Бассе,
Санденс,
2024