Отже, ювілейний 75-й канський кінофестиваль – розпочався!
Кіночас війни починає свій відлік.
17 травня після дворічних перипетій з відмінами та перенесеннями термінів проведення через пандемію ковіда, один із найпрестижніших міжнародних кінофестивалів, знову відчинив свої двері для гостей з усіх усюд. Втім, не зовсім для всіх. Якщо про пандемію вже майже ніхто не згадує, хоча ще торік багатьом гостям через тестування на коронірус доводилося практично щодня плюватися в пробірки, як у прямому, так і в переносному сенсі, то цього року фестиваль проходить на тлі безперервної повномасштабної російської інтервенції на суверенну територію України.
Потрібно визнати, що керівництво каннського фестивалю зайняло вельми неоднозначну позицію з приводу війни, яка відбувається менш ніж за 3 години польоту від Лазурного Узбережжя. З одного боку, фестиваль засудив російське вторгнення, відмовивши в акредитації тим журналістам, які пишуть для російських видань, а також фільмам у можливості бути відібраними для показу, якщо автори при їх створенні використовували кошти, виділені російською державою. З іншого боку, важливо розуміти, що фестиваль все ж таки не був скасований, як це було зроблено в 1939 році. Все-таки згадуючи про 75-річний ювілей, можна згадати, що відкриття найпершого фестивалю в курортному містечку на березі середземного моря було заплановано просто на 1 вересня 1939 року. Але коли того ж дня Гітлер напав на Польщу, фестиваль визнав неможливим відкриття свята та відкрив свою роботу лише після закінчення Другої світової війни у 1946 році.
З того часу Канський фестиваль був скасований лише одного разу, в 2020 році. І хоча цього року керівництво фестивалю намагалося організувати велику кількість заходів на підтримку українських кінематографістів, факт залишається фактом, багато українських кіножурналістів та представників кіноіндустрії не змогли приїхати в Канн через закони воєнного часу.
Не кажучи вже про те, що всі українці, кому все ж таки вдалося дістатися до Лазурного берега, відчувають як гордість за те, що вони представляють країну, народ якої мужньо захищає батьківщину від агресора, так і почуття провини за те, що беруть участь у досить елітному заході в той час, коли російські ракети не перестають бомбардувати Україну.
Тим приємнішим для них виявився сюрприз із прямим включенням через інтернет-зв'язок Президента України, Володимира Зеленського, під час святкової церемонії у Фестивальному палаці, на якій було понад 2 тисячі людей. У всякому разі, особисто для мене, а я спостерігала за церемонією відкриття разом з іншими журналістами із сусідньої зали, це включення було одразу після того, як на сцені була виконана пісня про кохання. Відома французька актриса Віржині Ефіра, одягнена в блискучу сукню, представила присутнім у Палаці небожителям кіноспільноти колишнього актора, який став не просто Президентом, а ще й військовим головнокомандувачем країни, втягнутої у війну.
Можливо тому, що Віржині, відома своїми комедійними ролями, колись починала свою професійну кар'єру як телеведуча, їй вдалося знайти правильний тон, що зв'язав два прямо протилежні світи: атмосферу гламурного залу, на екрані якого показують придумані кіноісторії та суворість офіційного кабінету, до якого прямують звістки про реальну війну. Принаймні зал вибухнув овацією після того, як Зеленський вкотре спробував донести до представників міжнародної спільноти правду про війну в Україні та про те, в якій небезпеці зараз Європа і весь світ.
Зеленський у своїй промові нагадав про Чарлі Чапліна і про те, як великий комік, знаменитий своїми сентиментальними картинами, перед загрозою нацизму в 1940 звернувся до політичної сатири і висміяв Гітлера у своєму фільмі «Великий Диктатор». Цікаво, що фільмом, який відкрив цього року фестиваль, стала комедія «Знято!» французького режисера Мішеля Хазанавічуса. Дуже кумедна картина про те, як режисер заради того, щоб завоювати пошану доньки, погодився зняти короткометражку про зомбі одним дублем, і що з цього вийшло, зрештою, спочатку мало іншу назву. Вона мала називатися: «Z». Чи треба говорити, що під тиском громадськості назву було замінено. І це ще один знак того, що війна відклала свій відбиток на все, включаючи фільми, створені виключно для розваги.
І хоча ця комедія була тепло зустрінута глядачами, вона не була включена до списку з 21 картини, які беруть участь у основному конкурсі. Слід зазначити, що з них є картина російського режисера, Кирила Серебренникова. Справа в тому, що фільм «Дружина Чайковського» була знята без фінансової підтримки російської держави і тому організатори фестивалю вважали за доречне підтримати опального режисера. Голова журі, яким став цього року відомий французький актор, Венсан Ліндон, зазначив на прес-конференції, що не має наміру оцінювати фільми виходячи з колишніх заслуг режисерів чи політичних уподобань. Він вважає за краще сприймати фільми не головою, а на основі почуттів, які вони виникають у його душі. З дев'яти членів журі цього року, четверо жінок: американська акторка та режисер, Ребекка Холл, відома акторка та модель з Індії – Діпіка Падуконе, шведська актриса Нумі Рамас та італійська акторка та режисер Жасмін Трінка. Також у складі журі відразу чотири режисери: Асгар Фархаді з Ірану, Ладж Лі з Франції, американець Джефф Ніколс та Йоакім Трієр з Норвегії.
Журі оцінять фільми іменитих режисерів, таких як брати Дарденн та Пак Чхан Ук, так і менш відомих режисерів. Втім, канський фестиваль вважає за краще, що називається «вирощувати» режисерів і рідко удостоює уваги тих із них, хто не був із ним пов'язаний із самого початку своєї кар'єри. І тому особливо радісно за наших молодих українських режисерів, які удостоєні честі бути запрошеними цього року на фестиваль для прем'єрних показів своїх фільмів. Серед них "Бачення метелика" Максима Наконечного про війну на Донбасі, прем'єра якого відбудеться у конкурсі "Особливий погляд". Головою журі секції стане італійська акторка та режисер Валерія Голіно. У секції "Двотижневик режисерів" буде показано драма "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука. Хочеться побажати їм успіху, адже вони можуть претендувати на престижну нагороду «Золота Камера».
Також у Каннах відбудеться прем'єра «Маріуполь 2», литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який загинув у Маріуполі під час його блокади російськими військами.
І показ українсько-турецького фільму «Клондайк» від режисера Марини Ер Горбач.
Прем'єра картини відбулася цього року на фестивалі Санденс. Сюжет картини торкається подій на Донеччині під час війни. Головні герої живуть у селі, поряд з яким відбувається аварія малайзійського «Боїнга».
Також у роботі журі однієї секції бере участь режисер Ірина Цилик, а ще продюсер - Наталія Лібет.
І нарешті ще одним приємним сюрпризом став приїзд відомої співачки та народної артистки України – Тіни Кароль. Отже, моральну підтримку було забезпечено! Все Буде Україна! Слідкуємо за кінофестивалем далі!
Над матеріалом працювали: Лєна Бассе,
Денис Кушнарьов,
Олесь Середицький
