Hollywood c Леной Бассе

Венеційський кінофест 2022

There is no translation available.

Найстаріший міжнародний кінофестиваль, який щорічно проходить в одному з найбільш дивовижних міст світу - Венеції, вже повним ходом готується до відкриття та прийняття гостей. Підготовка до фестивалю відбувається на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке практично поклало край тривалому періоду миру в Європі, і поставило під загрозу її безпеку. У зв'язку з цим, навіть гуркіт літнього грому викликає у багатьох неоднозначну реакцію. З іншого боку, саме завдяки чіткому розумінню того, наскільки хиткий та нестабільний світ, у якому ми всі живемо, починаєш по-іншому його сприймати.

 
Інакше сприймається й саме кіно. Венеціанський кінофестиваль є частиною програми Бієнале, тема якого цього року натхненна книгою казок художниці-сюрреалістки Леонори Каррінгтон, відомої своєю відданістю ідеям трансформації. 

Тому цікаво, наскільки сама тема трансформації позначиться на оцінці фільмів журі фестивалю. Цього року головою міжнародного журі 79-го кінофестивалю у Венеції стане американська кіноактриса Джуліанна Мур, яка сама була тричі призером цього фестивалю. Будучи визнаною однією з найкращих актрис свого покоління, Джуліанна Мур не з чуток знає про трансформацію і чудово володіє багатьма секретами перетворення.

Втім, не можна забувати, що до складу журі увійшла й Одрі Діван, французька режисерка ліванського походження, яка минулого року отримала з рук Пон Джун-Хон «Золотого Лева». Її фільм «Подія» на тему заборони абортів у Франції з 1923 по 1975 рік виявився більш актуальним, ніж можна було припустити ще минулого року. Особливо це стало зрозуміло після скасування історичного рішення Верховного суду США у червні цього року, яке визнає право на аборт фундаментальним правом громадян США. Таким чином, журі Венеціанського фестивалю, у певному сенсі, вдалося розпізнати зростаючу проблему і привернути до неї увагу, вручивши творцям саме цієї картини головний приз. Чим не привід уважніше придивитися до рішень журі цього року.

Одне, чи вірніше, навіть два рішення, вже відомі. Почесного «Золотого Лева» цього року удостоїться одразу дві легенди світового кіно: зірка «Шербурзьких парасольок», французька актриса Катрін Денєв

та американський режисер і сценарист Пол Шредер, який написав сценарій до фільму Мартіна Скорсезе «Таксист».

Журі іншої секції «Горизонти» очолить іспанська режисерка Ізабель Койшет. Саме у цьому конкурсі візьме участь картина українського режисера Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург".

Тема цього фільму не має відношення до війни. У ньому розповідається історія двох братів-близнюків, які отримують звістку від давно зниклого з їхнього життя вмираючого батька.

Ролі братів зіграли музиканти з реп-групи Курган і Агрегат.

Звістка про рішення про відбір фільму для Венеціанського фестивалю надійшла творцям за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Не встигнувши як слід зрадіти, перед режисером після 24 лютого постало завдання закінчити фільм в умовах воєнного часу. До роботи команда фільмейкерів змогла повернутися лише після звільнення Києва. Їм чимало у цьому допомогли продюсери фільму: Ганна та Володимир Яценко.

І як тут не згадати інший фільм, спродюсований також Володимиром Яценком, який представляв Україну на Венеціанському кінофестивалі у 2019 році. Психологічна драма Валентина Васяновича "Атлантида" стала переможцем конкурсу "Горизонти".

Тоді ще фільм про те, як у 2025 році Україна змушена долати наслідки екологічної катастрофи, яка сталася внаслідок війни, сприймалася й справді, як антиутопія. Сьогодні ж, озираючись назад, дивуєшся таланту передбачення, який, напевно, мали ще три роки тому творці цієї картини. І замислюєшся про цифру 2025-й рік.

А поки що, на 8 вересня, у головному готелі Венеціанського кінофестивалю, Ексельсіор заплановано проведення Дня України.

Таким чином організатори фестивалю вирішили виявити солідарність з українським народом та висловити підтримку українським кінематографістам. У панельній дискусії візьмуть участь як функціонери, так і фільмейкери, серед яких ще один режисер, Євген Афініївський. Його документальний фільм «Зима у вогні: боротьба України за свободу» вже було представлено на Венеціанському кінофестивалі у 2015 році. Серед гостей буде й Антоніо Лукіч. Володимир Яценко, на жаль, не приїде. Саме з сьогоднішнього дня після відпустки з нагоди народження дитини, він повертається на фронт, щоб продовжити виконувати свої військові обов'язки у складі рідного батальйону. Віримо у перемогу і сподіваємось на те, що він та його товариші скоро зможуть повернутися до мирної діяльності.

Також сподіваємось, що новий український фільм і цього разу не залишиться поза увагою поряд з іншими 17-ма фільмами.

Загалом, в офіційному конкурсі візьмуть участь 23 фільми. Про всіх розповісти навряд чи вдасться, але про найвизначні, на нашу думку, варто сказати.

Фестивальний показ відкриє картина американського режисера Ноа Баумбаха "Білий шум", знятий за однойменним романом американського письменника Дона Делілло. Слід зазначити, що вперше майстер сценарного мистецтва, сам Ноа Баумбах, звернувся до адаптації чужого літературного твору.

Але воно безумовно, варте того. Роман, написаний 1985 року, входить до списку найкращих творів, написаних англійською з 1923 по 2005 рік. Головні ролі у фільмі виконали улюбленець режисера, Адам Драйвер, який уже знімався у нього у «Шлюбній історії» та дружина режисера, актриса та режисерка, Грета Гервіг. Вони грають подружню пару, сімейне життя якої різко змінюється після аварії на залізниці, внаслідок якої над їхнім будинком з'являється токсична хмара. Якщо додати до цього, що герой Адама Драйвера є професором університету, який присвятив свою кар'єру вивченню життя Гітлера, стає зрозуміло, що без психологічної драми в цій картині не обійдеться.

На відміну від Ноа Баумбаха, мексиканський режисер Алехандро Гонсалес Іньярріту використав для написання сценарію для свого нового фільму "Бардо"оригінальну історію. У головному герої, журналісті, який повертається до Мексики після довгої відсутності і не впізнає батьківщину, легко можна впізнати самого режисера. Адже Іньярріту також протягом тривалого часу вважав за краще працювати в Голлівуді і лише нещодавно повернувся до Мексики. Можна заздалегідь сказати, що в цій картині, напевно, не обійшлося без ноток ностальгії.

Ще один фільм, який не можна пропустити, це фільм "Тар" американського режисера Тодда Філда, який понад 15 років не знімав після виходу фільму "Як малі діти", головну роль в якому зіграла Кейт Уінслет. На цей раз Тодда надихнула ідея написання сценарію спеціально для Кейт Бланшетт. Режисер зізнається, що, якби Кейт відмовилася від зйомок, фільм ніколи б відбувся. Тільки вона могла втілити задуману ним героїню на ім'я Лідія Тар, яка, будучи провідним композитором і диригентом у світі класичної музики, залучена до непростих любовних стосунків.

Але якщо вже говорити про любовні стосунки, то, безумовно, жоден із фільмів не зрівняється за ажіотажем з фільмом австралійського режисера Ендрю Домініка - "Блондинка". І справді, фільм про Мерилін Монро, одну з найбільших зірок світового екрану, це безумовно подія, хоча б тому, що потрібно мати неабияку сміливість, щоб наважитися втілити на екрані легенду кіно. І хоча, кубино-іспанська актриса, Ана де Армас, вже встигла зарекомендувати себе, виконуючи ролі в таких епічних картинах як "Той, Хто біжить по лезу 2049" і в бондиніановском продовженні "Не час помирати", створення образу Мерилін Монро, це серйозний крок для актриси. І вже точно запрошення для критики з різних сторін. Багато хто з самого початку не був згоден з вибором цієї актриси на цю роль через кубинський акцент актриси.

Одним із продюсерів картини виступив Бред Пітт, який залишився дуже задоволеним результатом. Слід зазначити, що фільм не є класичним байопіком, але спробою розібратися у її складному внутрішньому світі. Що ж, подивимось і побачимо.

На відміну від "Блондинки", фільм Даррена Аронофскі "Кіт", дивитися не особливо тягне. Усі, кому вже довелося побачити цей фільм до фестивалю, говорять про неймовірне почуття огиди до їжі, що виникає під час перегляду, і яка не залишає вас навіть після закінчення фільму. Справа в тому, що у фільмі розповідається історія чоловіка, який заїдаючи провину перед сім'єю, залишену ним заради коханця-гея, перетворюється на справжнього товстуна вагою 270кг. Хочеться вірити, що Брендану Фрейзеру, який зіграв головну роль, все ж таки не довелося аж настільки вдаватися до обжерливості, як і його герою, і що все ж таки хоча б частково були використані протези та грим для надання тілу актора таких величезних розмірів.

Хоча, звісно, що тільки не зробиш для мистецтва та натяку кіноакадемікам, на що ти здатен заради заповітної золотої статуетки.У всякому разі, цей фільм може виявитися корисним для тих, хто має труднощі з дотриманням дієти.
Далі буде, слідкуйте за нашим блогом!

Лєна Бассе,

Венеція, 2022

Контакты

daynight.tv

Email: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Подписаться

Hosting Ukraine

Поиск