Hollywood з Лєною Бассе

Гуччі: сімейний бізнес і нічого особистого

Напередодні Дня Подяки, одного з найпопулярніших сімейних свят у США, на кіноекрани вийшов фільм Рідлі Скотта «Дом Гуччі», який розповідає про трагічну сторінку у сімейній історії знаменитого італійського будинку моди. Прем'єрний же показ у Голлівуді відбувся 3 листопада в залі Музею Академії кіно, який нещодавно відкрився, після чого відбулась зустріч із творцями фільму

Прийнято вважати, що під час сімейних святкувань Дня Подяки, коли за столом із запеченою індичкою збираються представники одразу кількох поколінь, ризик сімейного скандалу підвищується прямо пропорційно до часу, проведеного у спільних дискусіях та випитого алкоголю. На цю тему було знято чимало фільмів, а творці телесеріалу «Друзі» кожного сезону присвячували один епізод феномену цього свята. Такі історії показують, що ідеальних сімей не існує в природі, незмінно користуються успіхом у глядачів, допомагаючи відволіктися від сімейних конфліктів. Цього року роль такого громовідводу, певною мірою, належить зіграти фільму «Дім Гуччі», заснованому на реальних подіях, що відбулися понад 25 років тому. Цілком ймовірно, що після його перегляду теза про те, що кожна нещасна сім'я нещасна по-своєму, постане для багатьох у новому світлі.

Фільм починається сценою звичайного ранку, якому судилося стати останнім у житті 46-річного Мауріціо Гуччі. Випивши кави на терасі міланського кафе, він під'їжджає на велосипеді до будівлі, в якій знаходиться його офіс, піднімається сходами, по дорозі знімаючи затискачі зі штанів і повертається до людини, яка окликнула його ззаду. Коли він бачить у руках незнайомця пістолет і розуміє, що перед ним убивця, то намагається втекти. Але марно. За кадром звучить голос його колишньої дружини Патріції, яка замовила батька її двох дочок. Саме від її імені буде розказана історія їхніх відносин, що тривали понад 20 років і закінчилися так трагічно. У той же час, кінець зв'язку сім'ї Гуччі з компанією було покладено ще за кілька років до гучного вбивства, коли сам Мауріціо, будучи головою найстарішого будинку моди, заснованого в 1921 його дідом Гуччіо Гуччі, продав останню частку сімейних акцій після серії фінансових скандалів. Ніщо не врятувало представників цієї привілейованої сім'ї від краху власного бізнесу.

Якщо визначити моду, як тимчасове панування певного стилю, то провідні будинки моди можна розглядати як королівські сім'ї, що змагаються за це панування між собою. Тим більше, що найчастіше успішні засновники, як правило, намагаються передати будинки моди своїм спадкоємцям, якщо, звичайно, пощастить із такими. Адже в сім'ї не без виродку. Та й у тих, хто входить у сім'ї з "вулиці", не можна бути впевненими до кінця, бо незрозуміло, які цілі вони мають, укладаючи шлюбні союзи. Зрештою, на карту поставлені не лише гроші та влада, а й світло рампи. І тому там, де сімейна наступність у бізнесі моди закінчується кримінальними хроніками, відкривається сприятливі можливості для фільммейкерів. Особливо якщо фільммейкери беруться за справу сімейним підрядом, а на чолі опиняється сам Рідлі Скотт.

Рідлі Скотт відомий своєю пристрастю до різноманітності жанрів при виборі сценаріїв для зйомок. За свою багаторічну кар'єру він зняв понад 40 фільмів не схожих один на одного. За власним зізнанням, він протягом 23-х років зазнавав умовлянь з боку дружини екранізувати сумну історію спадкоємців будинку Гуччі, що призвела до закінчення правління сімейної династії. З Джанніною Фасіо британського режисера пов'язують багаторічні взаємини, відколи вони вперше зустрілися на знімальному майданчику фільму «Білий шквал» у 1995-му році. І хоча шлюбний союз між Рідлі та Джанніною був укладений лише у 2015-му році, коста-ріканська актриса протягом більше 20 років не лише знімалася майже у всіх фільмах Рідлі Скотта, а й успішно займалася продюсуванням фільмів інших режисерів. Тому немає жодних підстав не вірити Рідлі Скотту, який стверджує, що з того часу, як Патриція Реджані у 1997 році була визнана винною в організації вбивства свого колишнього чоловіка, Мауріціо Гуччі, Джанніна твердо вирішила екранізувати цю історію.

Не дивно, що протягом більше 20 років плани екранізації неодноразово змінювалися. Подейкують, що першими кандидатами на головні ролі Патріції Реджані та Мауріціо Гуччі у 2006-му році стали Анджеліна Джолі та Леонардо ді Капріо. Після того, як протягом довгого часу ідея так і не знайшла втілення, сімейна рада Рідлі Скотта у 2012 році ухвалила передати її до рук його дочки, Джордан, яка якраз на той час зняла дебютну повнометражну картину. Цього разу на головну жіночу роль було вирішено запросити експресивну Сальму Хайєк.

Тим більше, мексиканська актриса не з чуток знайома зі світом високої моди завдяки шлюбу з головою корпорації з продажу предметів розкоші, до якої входить і будинок Гуччі. Але й цим планам не судилося збутися. І тільки коли виник ризик того, що проект може піти з сім'ї, Рідлі Скотт нарешті взявся за нього і сам. Для нього, як режисера, який має рідкісний дар візуалізації, було надзвичайно важливо відчути зв'язок зі сценарієм. Американський сценарист італійського походження Роберто Бентивенья підійшов до дуже драматичної історії будинку Гуччі з позиції сатири, зробивши можливим поставитися з великою часткою іронії до героїв і подій, показаних у картині.

Величезна заслуга в цьому належить чудовому акторському ансамблю, який створив яскраві екранні портрети членів родини Гуччі. Насамперед, це Леді Гага, яка за своє перетворення на Патрицію Гуччі цілком заслужила титул Леді Гуччі. Побачивши знамениту співачку у фільмі «Зірка народилася», Рідлі Скотт зрозумів, що саме ця зірка, яка йому потрібна. Стефані Джерманотта підійшла до своєї роботи над роллю з усією відповідальністю. У своїх стараннях створити найбільш правдоподібний портрет італійської жінки, вона протягом 9 місяців «не виходила» з образу, розмовляючи з італійським акцентом навіть поза знімальним майданчиком.

Сальма Хайєк, для якої в картині знайшлася роль особистої ворожки Патриції, скаржилася на те, що з леді Гагою було неможливо спілкуватися в перервах: «Ви тільки подивіться на цю бісову прихильницю акторського методу!». Адам Драйвер, який зіграв роль Мауріціо, з успіхом поставав як в образі пристрасного закоханого чоловіка, так і в образі холоднокровного глави підприємства, що повідомляє дружину про свій намір розлучитися з нею через свого діловода.

Але й інші представники сім'ї нічим не гірші. Джеремі Айронс, який зіграв Родольфо, батька Мауріціо, що залишився в історії моди, як автор шарфу Gucci Flora для Грейс Келлі, чудово виглядає на тлі розкішної вілли в образі рафінованого вельможі з акторським минулим.

На відміну від нього, Аль Пачіно, який зіграв брата Родольфо, Альдо, постає підприємливим бізнесменом, який створив міжнародну корпорацію. Якби тільки природа «не відпочила» на його сина, Паоло, то цілком можливо, що сім'я Гуччі мала шанс зберегти управління корпорацією.

У ролі невдахи Паоло, що захоплюється розведенням поштових голубів, практично, неможливо впізнати Джареда Лето. Навіть Аль Пачіно зізнався, що перед початком зйомок він запитав у свого асистента, хто «ця дивна людина, яка весь час називає мене «татом»?

Драйвова музика 70-х і 80-х, що звучить практично в кожній сцені, також допомагає налаштуватися на веселий лад. Таким чином, цей фільм відрізняється за настроєм від іншого фільму Рідлі Скотта "Всі гроші світу" на схожу тему про те, що "багаті теж плачуть". Тим більше, якщо згадати відомий вислів Патриції про те, що «краще плакати в Роллс-Ройсі, ніж сміятися на велосипеді», то не бачиш причини, щоб не посміятися, сидячи у кріслі кінотеатру.

Тим більше, незважаючи на те, що будинок Гуччі завжди пишався тим, що до його товарів було застосовано вислів «ціна забувається, якість залишається», схоже, що цей фільм для багатьох стане все ж таки єдиним твором з ім'ям Гуччі, який вони зможуть собі дозволити.

Над матеріалом працювала Лєна Бассе.

Контакти

daynight.tv

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підписатися

Hosting Ukraine

 

Поиск