Тревел

Берлін: повний вперед у минуле!

Схід та Захід, Оссі та Вессі, - об’єднаний Берлін вже 31 рік, як разом. Та чи достатньо вже пройшло часу аби так легко забути минуле? І чи можна німецький досвід реінтеграції територій хоча б у чомусь застосувати й до нас? Поїхали розбиратись!

Ми вирушили до Берліна, аби на власні очі побачити ті місця, де ще зберігається відчуття епохи Німецької Демократичної Республіки. Епоха ніби давно пішла,  але сум у людей за нею ще лишився. Цікаво було б дізнатись, чому ж у них виникла так звана «остальгія»? Тобто сум або ностальгія за атмосферою та предметами тієї доби.

Розпочинаємо, звісно,  із Берлінської стіни. Точніше її залишків. Зараз, від мура, який ділив місто навпіл, лишились лише фрагменти на згадку. Здавалося б, як таке уособлення зла, як «берлінська стіна», намагаючись перетнути яку, загинуло стільки людей, не було знищено? Все просто: зараз її перетворено не тільки на пам’ятку тих подій, але й на відомий туристичний об’єкт. Це важлива здатність німців, яку вони, до речі, застосовують до багатьох речей з минулого.

З моменту повалення стіни та об’єднання Берліна і двох Німеччин, вже виросло по суті, кілька поколінь. Втім, пройшло не набагато більше часу, ніж стояв берлінський мур – а це 28 років. А сама Німецька Демократична Республіка проіснувала, як відомо, і того більше: 41 рік, наклавши свій відбиток на кілька поколінь вперед. Цікаво, але посилаючись на дослідження 2019-го року Інституту демоскопії в Алленсбасі, авторитетне німецьке видання Die Zeit, а слід за ним і американське - New York Times, повідомили, що приблизно 47% жителів Східної Німеччини й досі продовжують частково ідентифікувати себе з територією і ментальністю колишньої НДР.

Причому ознаки тієї ж "остальгії" можна побачити скрізь: інтер'єри, предмети побуту, архітектура, достатньо лише прогулятися вуличками східної частини Берліна.

Наприклад, зупиняємось біля одного зображення, яке без всякої політичної пропаганди можна віднести і до одного з символів НДР. Це так званий "ампельман", або веселе зображення людини у капелюсі на місцевих світлофорах.

На відміну від класичного зображення, яке використовується майже по всій Німеччині, тут придумали своє - ще у 1961. Так ось, після падіння Берлінської стіни цей веселий знак спочатку зник з вулиць, але у 90-х він не тільки повернувся на світлофори східного Берліну, але й набув культового статусу!

Ось так німці відмовились від політики повного знищення не політичних локальних символів минулого, перетворивши їх на плюси. Тепер цей «Ампельман» не тільки мерехтить на деяких світлофорах, але й став популярним сувеніром серед туристів.

А ми йдемо далі. Берлін, як відомо, місто музеїв, тут їх кілька сотень. І натрапити на цікаві знахідки можна навіть там, де й не сподіваєшся. Блукаючи у пошуку цікавого матеріалу, ми завітали до музею комп'ютерних ігор та ігрових автоматів.

Здавалося б, до чого тут історія східного Берліну?

КОСТЯНТИН ВАХ МЕНЕДЖЕР МУЗЕЮ: «Раніше тут було кафе та ресторан «Варшау» на вулиці Karl-Marx-Allee, це була одна з найбільш важливих та цікавих вулиць східного Берліна.»

Отже, першою цікавою знахідкою для нас стала наявність серед менеджерів музею колишнього киянина.
Костянтин з батьками переїхав до Берліна ще підлітком, потрапив на практику до цього музею та й залишився згодом тут працювати, адже цікавиться технікою та історією.

Про часи НДР тут нагадує не тільки інтер’єр, але й самі ігрові автомати. До речі, вся виставка інтерактивна, багато хто з німців приходить сюди не тільки пограти, але й поділитись спогадами.

Серед найбільших плюсів минулого, за якими сумують східні німці, Костянтин назвав наступне.

КОСТЯНТИН ВАХ МЕНЕДЖЕР МУЗЕЮ: «Медицина була досить забезпечена тут, житло було. Людей, у ​​яких навіть не було житла, забирали і завозили у будь-які квартири, що були вільні, аби лише не було на вулиці безхатьків.»

Ну, а для всіх, хто ностальгує за тими квартирами  - тут переобладнали кілька приміщень у стилі 80-90-х, де можна посидіти та пограти у ретро ігри. Також Костянтин демонструє нам єдиний ігровий автомат з НДР, який й досі працює.

Що ж, такі осередки, де всі, хто ностальгує, можуть випустити пар, здається, можуть мати й терапевтичний ефект!  І непотрібно жодних конспірологічних квартир.

А ми, тим часом, вирушаємо на околиці східного Берліну. Панельні будинки, спальні райони, гаражі, наче й не Берлін, а провінціальне українське містечко.

Тут ми познайомились із німцем на ім'я Коля. Так-так, не Ніколас, а саме Коля. Він перетворює місцеве металеве звалище на арт-простір. Тому живе, наче вільний художник серед предметів з колишньої НДР.

КОЛЯ КУГЛЕР, МИТЕЦЬ: «Мені було 17, коли стіна впала. Пам’ятаю дивився випуск новин, і ведучий так розгубився, що почав щось бубоніти, мовляв щойно не стало стіни.»

Тоді, в момент об'єднання Східного та Західного Берліну, Коля був одним з митців, які зі старої військової техніки влаштували масштабну виставку «за мир».

КОЛЯ КУГЛЕР, МИТЕЦЬ: «Ось так виглядав тоді Рейхстаг, впізнаєте?  Танк ми пофарбували в рожевий і назвали його "Рожева Пантера", а з цієї бронетехніки зробили ось такий «Стоунхендж». Цікавий був час.»

Зараз у Колі вдома чимало речей тієї епохи, і немає телевізора. Пояснює він це просто.

КОЛЯ КУГЛЕР, МИТЕЦЬ: «Щойно вмикаєш новини – одразу чуєш, як знову підняли ціни на нерухомість, на оренду, на комунальні послуги. Саме тому я переїхав і живу зараз в простому трейлері.»

Що ж, сум за дешевим житлом, притаманний всім постсоціалістичним країнам чи регіонам. Втім, саме зараз Коля може жити, як вільний художник, критикуючи при цьому владу, як йому заманеться.

Ми прощаємось з Колею та вирушаємо у ще одне місце, де на вас чекає справжнє занурення в епоху минулого! І це музей Німецької Демократичної Республіки, місце, яке входить до топ-десяти найбільш популярних музеїв Берліна. 

СЬОРЕН МАРОТЦ, ІСТОРИК, КУРАТОР ВИСТАВКИ:  «Останнім часом ми маємо понад півмільйона відвідувачів щорічно. З початку це були переважно вихідці з колишньої НДР. Але зараз все більше приїжджає молоді із західної Німеччини, аби подивитись, як тут жили та порівняти різні системи. Також багато туристів з країн колишнього Радянського Союзу.»

Історик та куратор виставки Сьорен Маротц, як ніхто, знається на питаннях тих часів.

СЬОРЕН МАРОТЦ, ІСТОРИК, КУРАТОР ВИСТАВКИ:  «Існує багато, як позитивних, так і негативних відгуків щодо життя в НДР. Всі вони спираються на власні історії та досвід. Нейтральної думки майже немає. Якщо казати про позитивні моменти, то це соціальна захищеність, дешеве житло, система охорони здоров'я та освіта. Оренда двокімнатної квартири у старому домі коштувала десь 50 марок НДР, а наприклад 4-кімнатна у новій будівлі - 120 марок. Враховуючи, що в середньому заробляли 800-900 марок на місяць, то виходить, що тоді житло було дешевшим. Зараз, наприклад, при зарплатні у півтори тисячі євро мусиш віддати мінімум п'ятсот за оренду. Але при цьому не можна забувати, що поряд із дешевим житлом тоді існував дефіцит товарів, і щоб дістати якісну одежу, техніку чи авто - потрібно було переплачувати. Не кажучи вже про свободу слова та різні прояви демократії.»

Сьорен показав нам чимало експонатів, які збереглись в чудовому стані.

СЬОРЕН МАРОТЦ, ІСТОРИК, КУРАТОР ВИСТАВКИ:  "Це міні-лімузін, на якому їздила партійна номенклатура НДР. Радянська "Чайка" не дуже підходила технічно, а купувати щось у так званих «ворогів із Заходу» - було не престижно, тому зупинились на нейтрально налаштованій Швеції. Саме там і зробили це авто."

Втім, можна подивитись в музеї і на досягнення східно - німецького автопрому! 

Це легендарний Трабант, один із символів Німецької демократичної Республіки… Тут можна не тільки зазирнути всередину, але й здійснити ось таку віртуальну прогулянку вулицями східного Берліну, яку вам покажуть на лобовому склі авто, коли ви будете крутити «баранку». 

Що ж, тепер це все - частина історії, яку, здавалося б, можна було б заборонити та забути, але німці вдало перетворили це на туристичні об’єкти.  І такий прагматизм працює тепер на місцеву економіку і дає робочі місця все тим же східним німцям.

А чи вдасться зробити висновки з німецької політики реінтеграції територій нам? Покаже час. Але вже зрозуміло, що нічого швидко не минає, і навіть цілим поколінням наперед ще будуть довго маритись ідеї, що вкладались в голови їх прадідів. Втім, завойовуючи серця жителів своїх «відокремлених» територій слід пам’ятати, що важлива не лише економічна підтримка: відновлення житла, інфраструктури, економіки, відродження зруйнованих міст і сіл. Важливо навчитись відділяти політичне від культурного на місцевому рівні та перетворювати очевидні мінуси на те, що може зробити внесок у місцеву економіку. 

Але все це можливо, звісно, за відсутності прямого військового конфлікту, якого між ФРН та НДР, як відомо, ніколи не було.

P.s. І наостанок - цікавий факт. Аби повністю зануритись в ту епоху, частину фото з нашого матеріалу ми відзняли на об'єктив з колишньої Німецької Демократичної Республіки.

Відео-репортаж можна подивитись тут:

Над матеріалом працювали:

Денис Кушнарьов, Олесь Середицький

 
 

Контакти

daynight.tv

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підписатися

Hosting Ukraine

 

Поиск