Якщо і існує по-справжньому успішна кіноакторська історія, то це, напевно, історія Тільди Суінтон. Акторка не просто відома, у неї армія шанувальників, вона обожнювана режисерами, оточена любов'ю сім'ї, її діти захоплені творчістю. І, звичайно, її собаки завжди з нею.
Але найголовніше, вона все життя займається тим, що любить.
Кілька разів Тільда заявляла, що вона не справжня актриса, бо її не так цікавить акторська майстерність, як професія, а більше цікавить процес творчості і сам перформенс. Тому у своєму виборі вона концентрується виключно на людях, з якими їй належить творити.
Її кар'єра в кіно розпочалася тріумфально. У 26 років вона зіграла Олену у фільмі «Караваджо» Дерека Джармена (1986), який отримав нагороду «Срібний ведмідь» на 36-му кінофестивалі «Берлінале». З того часу вона знялася більш ніж у сорока фільмах, працюючи з такими прославленими режисерами, як Пон Джун-Хо, Вес Андерсон, Джоанна Хогг і Саллі Поттер. Вона була удостоєна премії «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану за роль у трилері 2007 року «Майкл Клейтон», де вона знялася разом із Джорджем Клуні та Томом Вілкінсоном. Крім традиційної акторської гри, вона виконала кілька художніх перформансів, найбільш помітним з яких є «Можливо», де вона спала у скляній скриньці у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Її часто порівнюють з Девідом Бові, знаходячи певну візуальну схожість з рок-співаком. У 2013 році Тільда навіть зіграла дружину співака в його кліпі на пісню «The Stars are Out Tonight».
Тільда Суінтон має щось позачасове, її образ одночасно класичний і футуристичний. Більше того, вона виходить за межі статі, зігравши як чоловічу, так і жіночу ролі в рімейку «Суспірії» (2018), а також зігравши головну роль в «Орландо» (1993) втіливши на екрані андрогенну Саллі Поттер. Згадуючи своє дитинство, Тільда зізнається, що її оточували люди з такою ж унікальною зовнішністю. З неймовірно серйозним виглядом, вона стверджує, що виглядає так само, як і її батько, за винятком вусів. Це не завадило їм, однак, мати абсолютно різні характери та погляди на життя. У той час як її батько був стійким консерватором, за її власними словами, «феодальним земельним аристократом», Тільда, будучи студенткою Кембриджського університету, вступила до Шотландської соціалістичної партії. Чим неймовірно розлютила батька. Але спробувавши себе на сцені студентського театру, вона вирішила змінити політичну кар'єру на театральну.
Хоча її зовнішній вигляд є досить унікальним, люди, які зустрічалися з нею, погоджуються, що найдивовижніше в ній — це те, як вона здатна знаходити хороше в кожній людині. Розмовляючи з нею, ти раптом починаєш навіть цінувати себе трохи більше, настільки вона доброзичлива. Тільда говорить красномовно і пристрасно, її здатність слухати співрозмовника змушує сісти пряміше, хочеться стати найкращою версією себе і, до того ж, без жодного самоприниження.
Не стала винятком і прес-конференція в рамках 79-го Венеціанського кінофестивалю, на якому відбулася прем'єра фільму «Вічна дочка», який став уже третьою спільною роботою Тільди Суінтон та Джоанни Хогг. Тільда постала перед журналістами у світло-блакитній блузці, яка контрастуючи з жовтим кольором волосся відразу викликала у всіх учасників асоціації з українським прапором. Вона зізналася, що таке поєднання кольорів не випадкове збіг: «Для мене велика честь нести на собі половину українського прапора».
Незважаючи на 50-річну дружбу, Джоанна Хогг та Тільда Суінтон зняли свій спільний перший фільм всього 3 роки тому. Для зйомок фільму Сувенір, Джоана використовувала деякі деталі з власної біографії для фільму Сувенір. На роль головної героїні, Джулії, вона запросила тоді дочку Тільди, Хонор Суінтон Бірн, в той час як сама Тільда Суінтон зіграла її мати, Розалінду. Прем'єра першої частини «Сувеніру» відбулася на фестивалі Санденс у 2019 році, тоді як світова прем'єра другої частини відбулася вже на Каннському кінофестивалі минулого року.
І ось як деяке продовження, «Вічна дочка» — історія, повністю зосереджена на стосунках старшої Джулі та Розалінди, де обидві ролі грає Тільда Суінтон. Насправді, у фільмі лише кілька акторів. Що ще відрізняє цей фільм від обох частин «Сувеніру», то це його жанр. "Вічна дочка" - таємнича драма, в якій не обійшлося без присутності привидів. Не дивно, що віддані фанати дуже чекали на вихід цього фільму, хоча, не було ні трейлера, ні постера.
Чого не було ще, то це сценарію. Була лише задумка зняти історію про те, як одного разу, туманної грудневої ночі відома режисер на ім'я Джулія, приїжджає разом зі своєю старою матір'ю, Розаліндою, у віддалений валлійський готель, щоб провести там кілька днів. Розповідь про це зачаровує своєю простотою і в той же час загадковістю від самого початку. Вже сцена прибуття в готель налаштовує тривожний лад. Дивно, наскільки такі прості запитання: «Яке у вас ім'я? Коли ви забронювали номер? здатні викликати тривогу та невпевненість у кожному мандрівнику. Іноді здається, що минає ціла вічність перед тим, як адміністратор підтвердить резервацію та видасть заповітний ключ від номера. А якщо за вікном ніч, холод, а в машині на тебе чекає старенька мама, яку ти з усіх сил намагаєшся оточити увагою та турботою, то тривога зростає з кожною секундою. Для Джулії дуже важливо, щоб мама була не просто задоволена, цього разу, вона хоче зробити все правильно, так, як треба. Безсумнівно, що ця прихована мета для Джулії значно важливіша, ніж офіційна мета поїздки — збір матеріалу для майбутнього фільму про матір. Всі їхні довгі розмови, по суті, є історією фільму. І хоча вони таємниче утримують увагу глядачів, тільки наприкінці фільму стає зрозуміло, що їхній зміст не такий важливий, як сама можливість стати їх учасником, або хоча б свідком.
«Усі сцени були імпровізовані», — зізналася Джоанна Хогг під час прес-конференції 6 вересня. Тільда високо відгукнулася про ухвалене Джоанною рішення: «Це дуже сміливий та натхненний художній вибір, що надав простір для творчості».
Також, не можна забути і про песика Луїс, який блискуче зіграв собаку Розалінди.
Звичайно ж, не секрет, що в реальному житті Луїс належить самій Тільді Суінтон, відомій своєю прихильністю до спаніелів. Думаю, ніхто не здивується, якщо дізнається, що й Луїс надали всі можливості для імпровізації.
Також переходьте та підписуйтесь на наш Ютьюб-канал, де багато цікавої інформації про акторів та кіно:
Над матеріалом працювали Лєна Бассе, Денис Кушнарьов, Олесь Середицький.
