Оскар все ближче, тоже, поговримо трохи про анімаційні короткі метри, які стали цьогоріч претендентами на Оскар.
Не буде перебільшенням, якщо сказати, що сьогодні кіно та телебачення перестало грати у нашому житті винятково розважальну роль. Мабуть, час зараз такий, що будь-яка тема, сприймається творцями «контенту» як спосіб передачі роздумів про наш сьогоднішній світ. Чи так було завжди? І чи справді все, що змінилося, так це час, в який ми живемо?
Так чи інакше, але навіть новий серіал про високу моду The New Look розповідає про те, як діяли і жили під час гітлерівської окупації Парижа знамениті французькі кутюр'є. І ніяке елегантне вбрання Коко Шанель, в ролі якої знялася чудова Жюльєт Бінош, ані повітряні бальні сукні її головного конкурента, Крістіана Діор, у ролі якого виступив Бен Мендельсон, не в змозі відволікти глядачів від драматичних подій, що розгорталися в найромантичнішому місті в 1943 році.
І це стосується не лише телевізійних серій. Створені сьогодні документальні, мистецькі чи анімаційні фільми, всі вони мають відбиток нашого тривожного часу.
Наприклад, наведу п'ять короткометражних анімаційних фільмів, номінованих на Оскар цього року. Всі вони неймовірно різні, більшість з яких, зняті новаторськими методами, що найбільш повно розкривають теми розповіді. Всі вони по-своєму зачіпають глядачів до глибини душі. Тієї душі, яка й так вже натягнута як найтонша струна.
*****Увага, далі можливі спойлери!****
• «95 почуттів»/ Ninety-five senses ( Джаред Хесс, Джеруша Хесс) - роздуми немолодої людини, яка більшу частину життя провела в Американській в'язниці, про те, яке значення в нашому житті відіграють п'ять основних почуттів: зір, слух, нюх, дотик і смак. Оповідач розмірковує про те, що цілком можливо, їх набагато більше. Може бути навіть не менше 100. І тому він готується до того, щоб випробувати решту 95 почуттів, як тільки приведуть до виконання смертний вирок, призначений йому за кілька годин. 13-хвилинний фільм представлений одразу у шести різних анімаційних стилях.
«Лист свині»/ Letter to a pig (Тал Кантор) – 17-хвилинний фільм починається з розповіді поважної людини в школі про те, як він пережив голокост завдяки тому, що кілька місяців ховався від гітлерівців у свинарнику. У більшості підлітків, розповідь дідуся про час, що давно минув, в якому свиня фігурує в ролі супергероя, викликає якщо не нудьгу, то сміх. І тим контрастніше виглядають картини, що малюються фантазією однієї зі школярок, враженою спогадами головного героя. І незрозуміло, що при цьому страшніше, реальна розповідь чоловіка чи бачення дівчинки, представлені на екрані у вигляді нечітких контурів нічних кошмарів.
«Наша уніформа»/ Our Uniform (Ягейн Могхадам) – спогади іранської жінки про той час, коли вона пішла до першого класу до школи для дівчаток. Кожен ранок в цій школі починався з лінійки, де учениці кричали прокляття на адресу США, Англії та Ізраїлю. Суворі вчительки постійно стежили за тим, щоб волосся дівчаток було повністю прикрите хіджабом. При цьому в передмові до фільму автори чітко висловлюють свою позицію про те, що фільм не є критикою хіджабу як такого. Фільм, насправді, швидше жартівливий, ніж драматичний. Та й сама драма проявляється саме в повсякденності тих обмежень, які нав'язуються молодим жінкам в Ірані та насадженні єдиного прийнятного погляду на життя.
"Товстошкіре" / Pachyderme (Стефані Клемент) - спогади француженки про те, як вона в дитинстві влітку проводила час у будинку бабусі та дідуся. Цей неймовірно талановито знятий твір, в якому нічний монстр зрештою перетворюється на реального дідуся. З останніми кадрами тобі передається таке відчуття жаху, що перестаєш довіряти власним очам та вухам, а найголовніше, власним спогадам про дитинство своїх дітей.
Війна скінчилася! / War is over! (Дейв Мьюллінс) - найреальніша розповідь з усіх номінантів у цій категорії. Так, це фільм, навіяний однойменною піснею Джона Леннона, тому не дивно, що його продюсерами виступили Йоко Оно та Шон Леннон. Це розповідь про двох солдатів із ворогуючих армій, які під час затишшя між боями, борються між собою у шаховому поєдинку. Дія відбувається під час Першої Світової війни і тому солдати використовують у своїх посланнях поштового голуба. Таким чином, головний меседж фільму зрозумілий, як-то кажуть, всім. Але начебто цього мало, наприкінці фільму на весь екран великими літерами виводиться напис: «Війна закінчиться, якщо ти цього захочеш». Немає сумніву, що цей фільм і переможе. Як було б чудово, якщо все було так просто! Адже навіть у фільмі війна закінчується лише тоді, коли командувач посилає голуба на фронт із тим самим посланням, яке й послужило назвою для цього привабливого своєю наївністю фільму.
