«Бітлджюс, Бітлджюс»: Тім Бертон повертається у Венецію з сиквелом культового фільму

81-й Венеціанський кінофестиваль відкрився гучною прем’єрою — новим фільмом Тіма Бертона «Бітлджюс, Бітлджюс». Минуло 36 років з моменту виходу оригінального Бітлджюса, і британський режисер знову занурює глядачів у абсурдний світ потойбіччя, де править крейзі-демон у смугастому костюмі.

Попри довгий часовий розрив, нова стрічка зберігає дух оригіналу — як завдяки візуальному стилю, так і знайомому акторському складу. Майкл Кітон повертається до ролі Бітлджюса, Вайнона Райдер і Кетрін О’Гара — до ролей Лідії та її матері. Проте Джина Девіс і Алек Болдвін, які у першому фільмі зіграли пару привидів, цього разу участі не брали.

Нові обличчя доповнюють сюжет: Дженна Ортега — в ролі онуки Лідії, Моніка Беллуччі — у несподіваному образі колишньої дружини Бітлджюса, а Віллем Дефо грає привида-детектива, в минулому — «справжнього актора».

Сам Бітлджюс, за словами режисера, «дещо подорослішав». Утім, стрічка навпаки — пульсує молодою енергією, абсурдом і гумором. «Це дивне сімейне кіно», — сказав Бертон на пресконференції. Режисер зізнався, що перед зйомками не переглядав оригінал: «Та й навіщо? Головне, що я пам’ятаю його дух».

«Бітлджюс, Бітлджюс» щедро насичений відсилками до інших фільмів — від Дюни та La La Land до THX 1138 і Бонні і Клайд. Це справжній квест для кіноманів: скільки великодніх яєць зможе знайти кожен — покаже перегляд.

У підсумку — Бертон повертається до форми, яка зробила його іконою авторського кіно 90-х. І робить це з тією ж таки божевільною любов’ю до потойбічного світу, де життя і смерть — лише матеріал для театру.

З поверненням, Тіме.