«Це ніколи не закінчується, Джефф Баклі!» — документальний фільм Емі Берг

Щойно подивилась документальний фільм Емі Берг It’s Never Over, Jeff Buckley! — зворушливу історію про одного з найталановитіших, але й найменш відомих американських співаків, який трагічно загинув у 1997 році у віці лише 30 років.

Він виглядав як суміш Джеймса Діна і Джима Моррісона, а співав як Ніна Сімон і Сьюзі Сью. Молодий чоловік, закоханий у жіночі голоси, він сам володів неймовірним діапазоном — понад чотири октави. Один із його аранжувальників згадує: «Коли більшість людей співають, вони втрачають силу, підіймаючись угору. Але коли Джефф ішов вище — він лише набирав потужності».

На його творчість вплинули Led Zeppelin — саме їх відкрив йому вітчим. Біологічний батько, музикант Тім Баклі, покинув його матір, коли вона була на п’ятому місяці вагітності. Вона мала лише 17 років і виховала сина самостійно. Тому не дивно, що Джефф дратувався, коли його порівнювали з батьком, який теж був співаком і досяг певної слави в Нью-Йорку. Вони зустрілися лише один раз — за два місяці до смерті Тіма від передозування. На запитання журналіста: «Що ви отримали від свого батька?» — Джефф відповів без роздумів: «Людей, які знали мого батька».

Його друзі й близькі згадують його як людину неймовірної чутливості. «Його вразливість не ламалася, як у більшості чоловіків, — вона залишалася зібраною», — каже одна з його подруг. Інший друг описав його свідомість як «радіо, налаштоване одночасно на всі канали».

Grace — єдиний студійний альбом Баклі, — Девід Бові називав «найкращим альбомом, який коли-небудь було створено».

Мені навіть трохи соромно, що я раніше не знала про цього музиканта і його дивовижну музику. Але тепер я точно не пропущу жодної його пісні.

Лєна Бассе, Санденс